Сортування по:
Ліна Костенко
Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.
("Записки українського самашедшого")
Глобалізація глобалізує всі проблеми, і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держав, деякі скотяться по цьому глобусу, як сльоза.
У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
А часом вже і думаєш, — а може, люди віруси, от просто собі віруси на цій живій Землі?!
("Віруси і Чорнобиль")
Часом мені хочеться закричати до всього людства: «Люди! Давайте зупинимось і візьмемо новий старт. Бо при таких забігах фініш буде фатальний».
("Записки українського самашедшого")
Нам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем.
Бо завтра може не настати.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем.
Бо завтра може не настати.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не скигли, доню, то великий брид.
Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.
Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.
("Маруся Чурай")
В житті найперше – то притомність духу,
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
тоді і вихід знайдеться з нещасть.
("Маруся Чурай")