КАЗКА
| Катрін Бернар: Riquet à la houppe (1696) | 1(8.00) | - |
| Альтернативні назви: Рике с хохолком | ||
| Мамі, дочка одного знатного сеньйора з Гренади, хоча й була гарною, але настільки дурною, що навіть і сама краса її здавалася відразливою. Якось зустріла вона дуже потворного чоловічка, Ріке з чубчиком, який пообіцяв допомогти з її проблемою, якщо Мамі у відповідь пообіцяє вийти за нього через рік заміж.(© Oreon) | ||
| Шарль Перро: Ріке-Чубчик/Riquet à la houppe (1697) | 1(8.00) | - |
| Альтернативні назви: Рике с хохолком; Рике-хохолок; Хохлик; Чубчик Рикки; Рике-Хохлик; Принц Хохолок | ||
Коментарі:
Дослідники не знаходять народного коріння цієї казки. Хоча існує ще одна авторська казка із схожим сюжетом — «Жовтий Карлик», теж француженки - Марі Катрін д'Онуа. Сюжет приблизно збігається з історією про Ріке та його принцесу — прекрасна королівна дає обіцянку вийти заміж за потворного карлика. Тим часом вона закохується в прекрасного короля, що кохає її, і король заступається за її честь. Карлик об'єднується зі своєю подругою, злою феєю, і вони розлучають закоханих. Фінал сумний - закохані стали пальмами, щоб вічно обійматися листям...
Казка Бернар «Ріке-чубчик» послужила Шарлю Перро основою для написання його однойменної казки, опублікованої роком пізніше. Перро змінив закінчення, прибравши з історії їдкий підтекст і надавши казці інший зміст. Мораль у нього — кохання все перетворює і робить прекрасним, тоді як у Бернар — згодом навіть найпрекрасніший коханець мало чим відрізняється від виродка-чоловіка.
Це - перероблена історія письменниці Катрін Бернар, що була опублікована роком раніше з тією ж назвою — «Riquet à la houppe» у складі роману Inès de Cardoue («Інеса Кордовська», 1696). При цьому невідомо, чи дозволяла вона публікувати своєму сучасникові Ш. Перро цю казку під чужим іменем.
Надавши літературному тексту фольклорний вигляд, Перро створив нову сюжетну модель, що послужила взірцем для численних наслідувань — настільки зручною вона була для дидактичної просвітницької прози, яка оперувала чіткими протиставленнями. Традиційне зовнішнє джерело конфлікту — боротьба розумних і гарних героїв із дурними та потворними суперниками — змінилося внутрішнім: протиставленням розумної потворності та дурної краси.
Початок історії приблизно такий самий, як і в казці Бернар - обділена розумом красуня на ім'я Мамі зустрічає надзвичайного потворця, який в обмін на згоду вийти за нього заміж робить її розумною. А кінець Перро змінив принципово, прибравши з історії їдкий підтекст і надавши казці інший зміст. Мораль у нього — кохання все перетворює і робить прекрасним, тоді як у Бернар — згодом навіть найпрекрасніший коханець мало чим відрізняється від виродка-чоловіка.