Катрін Бернар «Riquet à la houppe»

Обережно - СПОЙЛЕРИ.

Казка Бернар, мені сподобалася. Вона явно розраховувалася на дорослу аудиторію (за часів перших французьких казкарок казки суто для дітей ще ніхто не писав, для дітей вони адаптувалися пізніше). Із казок письменниць одного кола та часу з Бернар, які я читав, ця виглядає безумовно найбільш філософською. У цьому плані вона спонукає до роздумів одразу на декілька не по дитячому серйозних тем. Це, що важливіше у житті: бути красивою чи розумною? Автор однозначно і безапеляційно відповідає на нього: «була вона красивою, але настільки дурною, що навіть сама краса її робилася відразливою». Тобто, на думку автора, можна бути настільки дурним, що краса не тільки не врятує, а й навіть додатково відштовхуватиме. Неспішно читаючи казку, можна вдосталь поміркувати на цю тему, як це. І на які умови чи жертви можна піти, аби порозумнішати?

Але героїня казки Мамі, не будучи розумною, легко дає обіцянку стати через рік дружиною короля гномів (Ріке-чубчик у Бернар - це потворний король підземного царства гномів). А ось вже порозумнішавши, вона зовсім не бажає стати його дружиною ні за які багатства чи блага, які він може їй запропонувати. А пропонує він далеко не високородній Мамі аж ніяк не мало — стати королевою його королівства і володіти всіма земними скарбами, які тільки можна уявити. Але за рік, що минув відколи вона порозумнішала, Мамі мала багато залицяльників, а одного — Арада — встигла вже й назвати коханим, що тут робити? У цьому ключі мені згадуються сучасні красуні, які не мають проблем з відповіддю на подібне питання — престарілі гноми їх без проблем купують і продають. Ось наприклад, як поруч із тим же Трампом виглядає його Меланка? А тут Мамі обсипають не лише багатствами, а й обдарували розумом і пропонують стати королевою. Втішно, що хоча б у часи авторки, для героїні твору це була дуже важка дилема і вона навіть подумувала, а чи не подурнішати їй знову, щоб не мати ні самого питання, а ні уродця під боком.

При цьому Ріке в казці не виступає якимось монстром, він просто потворний і усвідомлює це. Тому, вже нагородивши її розумом і бачачи наскільки він їй огидний, він показує всю розкіш свого королівства і дає Мамі ще два дні на роздуми: або вона приймає його пропозицію з усіма витратами, або все повертається до вихідного стану - Мамі знову у початково дурнуватому вигляді повертається назад до батька. Тут знову час поміркувати, що вибрати? І чи можна порушити уже дане слово?

Причому авторку анітрохи не хвилює проблема даного слова (обіцянки) чи подружньої вірності. Зрештою Мамі погоджується з умовами гнома, але не заради статусу чи багатства — вона переживає, що її коханий Арад відвернеться від неї, побачивши її дурепою. Не вірить вона своєму коханому, тому віддається потворному гному. При цьому від такого шлюбу страждає і сам Ріке (знову тема до роздумів). А Мамі знаходить спосіб переселити в підземне королівство й Арада. Покривджений гном, а він був надто розумним, щоб всього цього не зрозуміти, спочатку чарами робить так, щоб Мамі була половину доби розумною, а половину дурною. Потім, коли закохані змудрували і це подолати, перетворює Арада на таку ж почвару як він сам, так що Мамі вже не могла їх розрізнити.

Насамкінець авторка доходить до парадоксального висновку: «Мамі мабуть нічого не втратила: коханці згодом уже нічим не відрізняються від чоловіків»...

Цікавий висновок зроблено в епоху, коли всі декларували одне перед одним свою велику християнську віру. А якщо це так, то все ж навіщо заводити коханця, а не відразу взяти його за мужа чи зупинитися на єдиному чоловікові?