О. Генрі «Пообіднє чудо»

По суті, хто тут був безрозсудно хоробрим, то це лейтенант стражів Боб Беклі. Але в нього була проблема - лише він один знав і усвідомлював у своїй душі яким він був.. боягузом. Душа йшла в п'яти, серце починало шалено битися, а як вижити в той час і в подібному оточенні з такою малошанованою якістю? От і доводилося йому, зібравши залишки волі в кулак, завжди першим безрозсудно кидатися на зустріч небезпеці. Про це його товариші вже починали складати легенди.

Ось і в немилосердно спекотний день оповіді лише він один із чотирьох стражників залишив рятівну тінь і вирушив у задушливі вулички містечка на звук пострілу. Так сталося, що того дня в цьому ж містечку проїздом, у власному вагоні, чекала на станції подальшого транспортування знаменита, судячи з вивіски, Альварита — Королева змій. Дівчина-приборкувачка, крім того що була красунею іспанської крові, була ще й гаряча темпераментом, мужня, загартована кочовим життям і виступами перед публікою зі своїми гримучими вихованцями. І ось, коли в напружений момент перед сутичкою лейтенанта Беклі з мексиканцем Гарсіа, очі дівчини і лейтенанта зустрілися — сталося одне із звичайних собі див: при обміні поглядами відбувся взаємообмін — чоловік набув необхідної йому мужності, а дівчина втратила самовпевненість, що збільшило її принадність...