О. Генрі «Сувенір на згадку»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- іронічний/1, феміністичний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Америка Північна/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1, епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Твір є частиною:
- Голос великого міста / The Voice of the City (1908, збірник)
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Коронним номером міс Розалі Рей, бродвейської героїні даного оповідання, було, пролітаючи на гойдалці над головами переважно чоловічої публіки шанувальників її таланту у своїй короткій спідничці, губити в натовп підв'язку. Їй було забезпечено приголомшливий успіх. Але подібно до героїні іншої розповіді автора («Купідон порційно»), Меймі Дьюган, яка подавала їжу в харчівні свого батька, і багато хто приходив пообідати туди тільки заради неї — вона не любила і не поважала власних шанувальників. Як Меймі не любила, як чоловіки їли принесену нею їжу, так Розалі, виблискуючи ніжками в короткій спідниці, видно не любила, щоб на неї витріщалися. Парадокс загалом.
Здавалося, що може бути простіше - не подобається - міняй рід занять, коло спілкування, але ні, цей жіночий мазохізм залишає мене у непорузумінні. Та й з іншого боку, образно кажучи, це дивна збочена ненависть до руки, яка тебе годує. Хоча героїня цієї розповіді нарешті вирішила закинути таки Бродвей і знайти притулок у селі на березі моря в обіймах місцевого преподобного. Але ось біда, якщо одного разу оголодніла Меймі, спіймала таки свого купідона, і як не дивно таки за обіднім столиком, разом віддаючись задоволенням обжерливості. То в цьому оповіданні
Розалі, дізнавшись, що коханий зберігає підв'язку з її виступу, не змогла йому цього пробачити і того ж дня помчала назад на свій Бродвей, поновлювати свої виступи. Здавалося б, легко можна вдовольнитись, як ти, саме ти, змогла закрутити голову своєму коханому в різних своїх подобах і разом з ним з цього романтично посміятися... Але ні.
...Та й люби вона його насправді, а не вдовольняй чергову свою хвилинну забаганку, думаю, вихід був би знайдений і так просто кохану людину з серця не викинеш. Порожня видно вона всередині, лише яскрава амбітна оболонка.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!