Оскар Уайльд «Жінка, не варта уваги»

Поціновувачам Уайльда, а особливо головного його твору — Портрета Доріана Грея, а особливо самого яскравого і неоднозначного його героя — до неможливого цинічного лорда Генрі, що сипле афоризмами і легко може майже кожному довести, що чорне — то біле, цей твір теж має сподобатися. Так як на сторінках цієї п'єси фактично присутній той же герой, правда з іншим ім'ям, але в тому ж амплуа - це лорд Іллінгворт. І він не просто сипле своїми фразами, що так сподобалися багатьом любителям Портрета, і що плутають чорне з білим, добре зі злим, а за одне й людей, що його слухають, але в п'єсу увійшли фактично повтори окремих фраз, хоч і з косметичними змінами. Ну, наприклад, фраза: «Для того, щоб повернути свою молодість, я готовий робити все — тільки не вставати рано, не займатися гімнастикою і не бути корисним членом суспільства».

Звичайно, є й нові істини імені лорда Генрі-Іллінґворта: «Добре зав'язана краватка — це перший важливий крок у житті» — мені чомусь здається, що ця теза, не просто гарний вислів покликаний шокувати публіку, але справді виражає суть автора, можливо за цим лордом-спокусником і ховається внутрішнє "Я" автора? Тому автор уже заочно мені не милий, а будь ми знайомі в реальності — дуже сумніваюся, що змогли б зійтись характерами. Не мій це автор, скільки б ним не захоплювалися, порожній і шкідливий (особливо яскраво видно на його дитячих казках). Хоча наскільки б деякі визначні люди не були б злими й огидними — вони завжди мають натовпи шанувальників. Так і головний денді і гульвіса автора - Доріан Грей - кружляв голови і захоплював за собою молодих людей і дівчат, спокушав їх прикладом свого безтурботного, гріховного, але зовні такого блискучого світського життя, а потім без жалю кидав у бруді і мчав далі за новими жертвами, що не переставали ним захоплюватися, як метелики невтомно гинучи на полум'ї яскравої, але згубної свічки. - Отже так, для Доріана першим кроком краватка, але аж ніяк не занапащені ним душі.

Якщо ж хтось під враженням фраз лорда і не поділяє думки про їхню згубність, все ж таки знаходить їх повними вишуканого розуму «не для всіх», то ось ще одна фраза, яка яскраво ілюструє всю їхню підсумкову порожність і нульову цінність, ця фраза дозволяє дати загальне уявлення про якість майже всієї балаканини лорда, що тут, що в Портреті, причому вислів обраний просто на вскидку і я не ставив за мету вибрати саме найяскравішу своєю порожнечею фразу: «Будь-яка думка аморальна. Її суть у руйнуванні. Коли ви думаєте про щось, ви це губите. Нічого не може перенести впливу думки». І як? А що ж це все ж таки має означати то? Чи це ще перекладач доносив свою лепту?

Але є й різниця між цими двома творами. Якщо в Портреті багато читачів не могли однозначно визначити позитивний це герой чи негативний, то в «Жінці, не вартій уваги», він точно негативний. Хоча, написавши останню фразу, я чомусь перестав у ній бути так впевнений, і дивлячись на масу позитивних і захоплених відгуків по Доріану, починаю думати, що і тут можуть знайтися читачі, які зможуть визначити героя, що спокусив обіцянкою одруження молоду нерозумну дівчину, одурив її і незабаром кинув зганьблену з дитиною на руках, що жодного разу не поцікавився потім долею цієї жінки і свого сина, як позитивного, оскільки йому все виходить дуже яскраво і цинічно пояснити!

А так, якщо спочатку цей твір — пустопорожня балаканина на черговому рауті, то в кінці — не "найбагатша" мелодрама. (Може автора впору зараховувати до одного з родоначальників мелодрам? ?). Але, декілька сцен вийшли досить цікавими, розташування героїв за традиційністю шкали цінностей однозначніша за Портрет, так що і оцінку я навіть поставлю на бал вище.