Оскар Уайльд

О́скар Фі́нґал О'Фла́герті Вілс Уайльд (або Вайлд, Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde) — ірландський англомовний поет, драматург, письменник, есеїст, нетрадиційної орієнтації.

Народився у сім'ї лікаря-офтальмолога Вільяма Уайльда і письменниці Джейн Франциско Елджі. Отримав класичну освіту: естетичні погляди формувались у Триніті Коледжі (Дублін) та оксфордському коледжі святої Магдалени, — проте йшов власним шляхом, керуючись власною тезою: «Те, що дійсно треба знати, не розтлумачить ніхто».

Погляди майбутнього письменника формувалися в батьківському домі, де влаштовувалися поетичні вечори, дім відвідували цікаві, творчо обдаровані люди. У шкільні роки читав в оригіналі трагедії Есхіла і з дитинства привчався існувати у світі поетичних образів, поваги до краси, створеної людиною. Атмосферу краси, що панувала у батьківському домі, сприймав як єдину можливу атмосферу існування. Крім того значною мірою на формування естетичних поглядів Уайльда вплинула університетська освіта. Його обдарованість визнавали всі викладачі. Але найбільше він цінував думки двох професорів: Джона Раскіна, що викладав курс історії мистецтва та славився своїм красномовством, та Волтера Пейтера, що мав неабиякий хист до письменства. Віддаючи належне їхнім творчим пошукам, Уайльд ішов власним шляхом, засвоївши з ренесансної естетики положення про те, що мудрість досягається лише через досвід.

У 1881 вийшла перша друкована збірка його поезій «Вірші». Проте, з 1882 по 1888, щоб здобути кошти на утримання сім'ї, займається здебільшого журналістською працею: редагує дамський журнал «Жіночий світ» (Woman's World), часопис «Драматичне рев'ю» (Drama Review). У 1888 році вийшла друком збірка казок «Щасливий принц та інші казки» (The Happy Prince and Other Tales / Stories). Через кілька років створив нову збірку «Гранатовий будиночок» (A House of Pomegranates, 1891). За художньою фактурою його казки нагадують Ганса Крістіана Андерсена, і тогочасна критика так сприйняла казки Оскара Уайльда: «Якщо це і відлуння Андерсена, то вторить воно йому чарівно». Сам автор називав казки «короткими історіями» або «етюдами в прозі для дітей від 18 до 80 років» і рекомендував їх дорослим, котрі не втратили здатності радіти і дивуватися.

Найбільш відомий своїм єдиним романом «Портрет Доріана Грея», який після публікації призвів до скандалу, суду і дворічного ув'язнення за моральні збочення. Успіх і визнання принесли автору його п'єси «Віяло леді Віндермір» (Lady Windermere's Fan, 1892), «Жінка, не варта уваги» (A Woman of No Importance, 1893), «Саломея» (фр. Salomé, 1893), «Ідеальний чоловік» (1895). І все ж найкращою вважається п'єса «Як важливо бути серйозним» (The Importance of Being Earnest, 1895). Своїми п'єсами Уайльд вступав у творче змагання з іншим англійським драматургом і майстром парадоксу — Бернардом Шоу. Шоу сам визнавав молодого драматурга за гідного суперника. Відомим також є оповідання «Кентервільський привид» (The Canterville Ghost, 1887).

Напередодні 1882, маючи лише одну першу книжку, але вже знаменитий незвичністю своїх суджень та неординарною поведінкою, вирушив на «завоювання» Америки. Там читає «естетські» лекції, пропагує «нове відродження» в англійській літературі.

Письменник прагнув, щоб проза стала не просто хронікою чи проповіддю, а мистецтвом, в якому так багато важать вигадка, барвистість, гротеск, умовність, гра. Шукаючи можливості говорити про реальність іншою мовою, ніж фактографічна література, яка, на його думку, була нездатна передати все багатство й різноманітність дійсності, він звернувся до жанру казки. Як зазначав сам Оскар Уайльд, він поставив перед собою завдання описати те, чого ніколи не було.

Був одружений. Зі спогадів його сина Вівіана: «Він був для нас справжнім товаришем і завжди доставляв нам задоволення своїми частими появами у дитячій. Він залишався в душі настільки дитиною, що обожнював брати участь у наших іграх. Коли ж він втомлювався від ігор, він умів нас змусити заспокоїтися, розповідаючи казки про добрих чарівників або які-небудь історії зі своєї невичерпної пам'яті. Він був великим шанувальником Жюля Верна, Стівенсона і Кіплінга. Одного разу Сиріл (перший син Оскара Вайлда) запитав, чому в його очах стояли сльози, коли він читав нам „Велетня-себелюбця“, і він відповів, що істинно прекрасні речі завжди викликають у нього сльози».

У всіх своїх літературних творах, як і у житті, письменник широко використовував парадокс, який був, і літературним прийомом, і способом мислення. Письменнику була близька теза його літературних попередників, діячів доби Відродження, які гостро поставили проблему про співвідношення правди й красномовства, усвідомивши, що гра словом може бути небезпечна, вона може віддаляти від істини, а не вести до неї. Парадоксальними в Уайльда стають не тільки окремі вислови, а й ситуації. Роздуми про співвідношення добра, користі й краси червоною ниткою пройшли через усі його твори. У передмові до роману "Портрет Доріана Грея" автор писав: «Немає книг моральних або аморальних. Є книги добре написані і погано написані. Ото й усе». Він відстоював право мистецтва відображати все і створювати досконале недосконалими засобами. Остання теза передмови до "Портрету..." твердить: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». У грі таких взаємовиключних протиріч і полягає творчість автора: чи то приховуватися за маскою естета-денді, чи то грати в невловимість, — усе це йому цілком під силу. Справа ще й у тому методі, який обирає або виробляє Уайльд: він грає словом, подає протилежні судження, їхні зіткнення, але ніколи в межах художнього цілого потворне і неморальне не перемагає. У тій самій передмові до роману він писав: «Мистецтво — дзеркало, яке віддзеркалює того, хто в нього дивиться, а не все життя». Наприкінці свого життя автор скаже: «Життя — не можна писати, життя можна тільки жити». І він жив, переносячи гру словами і поняттями у життя.

Останні роки добровільного вигнання з Батьківщини провів у Франції, де оселився після звільнення з тюрми під несправжнім ім'ям, зазнавши там матеріальної та духовної скрути. Жив у Парижі, де й помер. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Псевдоніми, варіанти написання імені автора: Oscar Wilde; Оскар Вайлд

https://uk.wikipedia.org/wiki/Оскар_Уайльд