Оскар Уайльд «Віяло леді Віндермір»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Цитати з твору:
- Цинік - людина, що знає всьому ціну, але не знає цінності.Что такое циник? Человек, знающий всему цену, но не знающий ценности.
Видання:
іноземною:
(російська)
Відгуки:
Читаю томик Уайльда і, хоч, звичайно, знавцем його творчості себе не назву, але деякі, мені здається, загальні висновки можна зробити. Автор схильний плодити безліч виразів, що претендують на роль афоризмів. У цьому творі мені, наприклад, сподобалося визначення циніка: «Людина, що знає всьому ціну, але нічого не цінує». При чому герой-цинік, або весь твір наповнений цинізмом, або більшість висловлювань, що претендують на звання афоризмів, - цинічні (як у тому ж Портреті) і т.п. - Це теж фішка автора. Далі, в автора проглядається деяка схильність до епатажу в плані відходу від канону та вишукування сюжетів перевернених з ніг на голову, покликаних, напевно, шокувати публіку своїм неординарним ланцюжком причинно-наслідкових зв'язків. Причому це не завжди може бути на користь оповіді, і в деяких творах, якщо ці ідеї та сюжети за часів автора і виглядали свіжими, то в сучасній літературі вже можуть виглядати й досить банальними (наприклад сюжет про жебрака, якому герой автора віддає останній золотий, а жебрак виявляється мільйонером і на подяку організовує герою весілля...). Прикладів цьому із того, що я на тепер вже прочитав - маса, майже з кожного твору. Той же Доріан, прекрасний зовні, але гниє в душі та на портреті; жебрак-мільйонер; привид, якого не бояться; лорд Севіл, що вирішує заради щасливого одруження скоїти вбивство згідно передбачення хіроманта, замість того, щоб просто посміятися з ворожіння; леді, яка веде себе загадково, хоча за нею немає ніякої загадки та ін.
Такий підхід (суб'єктивно мені) може призводити як до певної родзинки, і твір інтригує і подобається (той же привид чи мільйонер), так і навпаки, виглядати банально, притягнуто та відворотно - у більшості інших випадків.
Таким чином не подобається мені цей письменник за рідкісними винятками. У тому числі і цей твір не справив на мене особливого враження. В основі його лежить ідея про те, що молода дружина приревнувала свого молодого чоловіка до своєї матері, про яку вона не знає, що вона її мати. Чоловік же в цей час робить все можливе, щоб наявність матері для дружини залишилася таємницею, але навіщось запрошує мати (що шантажує його цією нав'язливою ідеєю) до дружини на обід. Причому з боку все це, звичайно, виглядає як інтрижка чоловіка з сумнівною жінкою, на яку він на очах всього суспільства, як коханець, витрачає безліч грошей, регулярно проводить з нею наодинці час, а від дружини вимагає вірити йому і щиро не бачить причин його ревнувати...
Виглядає як дешева мексиканська мелодрама. Можливо, якби зняти кіно у стилі французької комедії з П'єром Рішаром чи Луї Дефінесом, то вийшло б і кумедно, але в авторському серйозному антуражі світського лондонського суспільства - виглядає безглуздо. Для повноти картини до такого «блискучого та інтригуючого» своєю недолугістю сюжету ще треба додати, що третина тексту — вправи світського суспільства в порожніх салонних розмовах на світських раутах — з урахуванням того, що це п'єса, я щиро не можу уявити, як її можна поставити на сцені, і як її глядач зможе не заснути під ці словесності, хоч може за часів автора це було актуальним?
Коротше: порожня, банальна, нудна та вигадана з нічого п'єса.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!