Оскар Уайльд «The Importance of Being Earnest»

Епіграф п'єси: «Легковажна комедія для серйозних людей»

У нашому випадку він якнайкраще відповідає твору, принаймні щодо легковажності. Для такого серйозного автора, чий коник пихаті іронічні псевдорозумні розмови, прочитати по суті непогану гумористичну п'єсу, але настільки не серйозну, спочатку здалося чимось новим і свіжим у творчості автора.

Найбільше сподобалася перша у творі сцена спілкування двох закоханих, коли ще не всі декорації остаточно розставлені, автор ще тільки вводить в сюжет і ще немає відчуття повної несерйозності того, що відбувається. Ось шматочок словесного пікірування між закоханими (у відповідь на зауваження на свою ж критичну фразу, так би мовити, гарний спосіб поступитись): «Ну, це ж лише метафізичне міркування, і, як і інші метафізичні міркування, воно не має ніякого зв'язку з реальним життям, таким, яким ми його знаємо» — Так можна забрати назад практично будь-яку сказану тобою раптову глупість, мені сподобалося ?.

Але вистачає і мінусів:

- Зашвидке введення у сюжет. Довго залишається до кінця не зрозуміло, хто такі наші герої, які вирішили перехреститися на Ернестів, яке вони займають становище, в яких стосунках між собою; як Джек встиг закохатися (сподіваюся не так як Алджерон - з першого погляду за півгодини і до пропозиції одружитися); як, нікому невідома дитина, знайдена в саквояжі на вокзалі, стала суддею, землевласником і опікуном молодої Сесіль... і т.д?

- На початку твору заявлений першим героєм Джон Вордінг: землевласник, почесний мировий суддя. Про те, що не зрозуміло, як він усім цим став з такого старту, я вже згадував, але, крім згадки про нього в «Діючих особах», його більше немає на сторінках твору. Я намагався його пов'язати з діючими персонажами: там є Джек Вордінг (родич?), але про нього немає згадки, що він землевласник (лише заміський будинок і квартира) і що він мировий суддя, тим більше знайда, що став землевласником і суддею? Я вже вирішив, що це друкарська помилка, оскільки зв'язати, що Джек, це зменшувальне від Джон, мені виявилося таки важко — я вперто намагався сприймати їх як родичів ?. Навіщо писати його в титри як Джона якщо він скрізь у творі Джек??

- Змушений погодитися щодо зауважень у відгуках про легковажність, просто про крайню її ступінь. Особливо легковажно виглядають несподівані закоханості героїв і не менш раптові заручини та пропозиції руки і серця. Вони настільки легковажні, що сприймаються вже як якийсь навмисний балаган або як частина заумної авторської іронії в розмовах, ось-ось очікуєш, що розмова завершиться фразою, на кшталт попоясничали й досить, давай тепер поговоримо серйозно, раз на кону наше подальше майбутнє — жартувати не варто...

І останнє. Кінцівка. Як і з Джоном-Джеком, я так і не зрозумів, одна із заручених пар виявляється родичами? Хоча шлюб із кузиною у них тоді був у порядку речей, але все ж...

Та сюжет цікавий, треба буде подивитися кіно — може там режисер і сценарист зуміли виправити недоліки оригіналу... А може слід перечитати спочатку, бо деякі цікаві прозріння і факти (типу Джона-Джека) продовжують мене наздоганяти і після прочитання: англ. «Earnest» — Серйозний — дівчата хотіли не просто серйозного нареченого з вподобаним ім'ям — вони буквально хотіли нареченого на ім'я Серйозний!, нехай він і буде легковажним ?.