Роджер Желязни «Рука Оберона»

Уже четвертий роман циклу Желязни вдається підтримувати інтригу і зацікавленість читача, поступово розкриваючи додаткові подробиці подій чи розповідаючи відомі ще з першого роману епізоди, але устами інших персонажів, часто перевертаючи все з ніг на голову, коли персонажі, які сприймалися негативними, виявляються вже й не такими поганими. Я так і чекаю як розвернеться та ж Дара, яка в кінці однієї з частин вигукнула репліку, що Амбер має бути поруйнованим. Хоча мені навіть із скрипом не вдається сприймати того ж Джуліана, що виявився власником ідеї випалити Корвіну очі, тепер Корвіну другом. Типу це він виявляється Корвіну добра бажав, коли придумав його осліпити. Так само, мабуть, і Ерік був не ворог Корвіну, коли намагався максимально принизити його під час коронації і подальших її святкувань. Ця риса циклу залишається для мене трохи не зрозумілою і такою, що тяжіє більше в мінус.

Так само як сумніваюсь, що автору вдасться нормально, логічно розкрутити механіку його всесвіту, а не по типу: я автор, я так написав, значить так і має бути, як мені зручно. До прикладу, вже кілька частин намагаюсь зрозуміти, якщо Амбер є центром світобудови, то ідея Хаосу, тієї ж Дари, його поруйнувати рівносильна самовбивству. Але саме цей аспект в Руці Оберона якраз і має свій розвиток. Те що головний герой сприймав як вершину нею не виявилось. Давайте я спробую вгадати як воно там все ж побудовано, якщо автор в останній частині знову все не переверне з ніг на голову. І так, в цій частині ми взнаємо, що саме представники Хаосу здатні змінювати свою подобу, що і наглядно демонструє нам Дворкін. Він виявляється походить із Дворів Хаосу і одночасно є зачинателем всього цього Амберського всесвіту, він є батьком Оберону і відповідно дідом його дітям. Прикро, маму чомусь увагою обділили, але з інших відгуків можна дійти висновку, що видно не дарма в цей час поряд крутився білий єдиноріг (проте, а звідки єдиноріг, теж із Хаосу?, взагалі ідея з єдинорогом якась збочена). Отож Оберон теж може змінювати подобу, але вже його нащадки чи то не знають, чи то не можуть це робити. Також дивно, чому вони нічого не знають (не знають правди) ні про батька, ні про діда, ні про сам Амбер?

Далі Дворкін видно якимось чином вирішив впорядкувати Хаос, накресливши первісний лабіринт. Не зрозуміло де взялись жителі як в самому Амбері, так і в його тінях, не зрозуміло де брав дружин-матерів для своїх дітей Оберон, не зрозуміло чи є взагалі якась цінність життя інших жителів, окрім самої королівської родини (до речі, про інших жителів протягом саги ми хіба що чули лише в статистиці убієнних, радісно ждучих нагоди вмерти в битві за одного із принців Амберу). Зате логічним було б передбачити, що раз він його створив / накреслив той лабіринт, то він може його і поруйнувати / стерти, а також і створити абсолютно новий, що і хоче зробити найбільш просунутий його учень Бранд. Але що заважає кожному бажаючому накреслити власний лабіринт? - не ясно...

Книга має назву "Рука Оберона", отож сильний прогрес Ганелона в політиці і інтригах Амбера, його здатність фізично протистояти одному із принців зароджують підозру, а одкровення Дворкіна про можливість змінювати подобу, не залишили для мене ніякої інтриги в кінці - це було очікувано.