Роджер Желязни «Двори Хаосу»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 2
Мова оригіналу: англійська
Час написання: 1977
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фентезі/1, героїчне/1, епічне, класичне/1, багато інтриг/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: паралельний світ/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: супергерої, надприродні здібності/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: молодіжна література/1,
Анотація:
Королівство Амбера на межі загибелі! Хаос наступає, і здається, нікому його зупинити. І хоча король Оберон знову здобув Камінь Правосуддя, навіть йому буде нелегко відновити Лабіринт Амбера, а в разі його невдачі весь їхній світ загине. Перед бунтівним принцом Корвіном постає останній, нелегкий вибір…
Твір є частиною:
Видання:
Відгуки:
Читав я, читав цю сагу, все було добре-добре, аж в останній книзі таки почалася якась дурня. Ось прямо із сцени, коли Корвін повторно бачить свої примарні видіння, але вже в реальності - битва Бранда з супротивником поряд із Дарою, коли йому відтинають його мехінчну руку. Тільки тут його супротивник (ми знаємо, що це був Корвін) - невидимий. Отримуємо петлю: Корвін відсік механічну руку у примарного Бранда в примарному місті і віддніс її Бранду реальному, а тут ми саме це і бачимо, як ця рука була відсічена, а де ж вона таки взялася?
Потім йдуть задатки мелодрами, коли батько заповідає сину із ким йому поріднитися заради королівства. Якось цей поворот мене теж не вразив. Потім кожен хоче собі будувати власний лабиринт (якщо таке можливо, для чого тоді вся ця катавасія із протистоянням Хаоса і Амбера?). Потім довгий шлях через відображеня (тут ні логіки ні змісту, цей перехід можна було як розтягнути ще на кілька сотень сторінок, так і викинути взагалі - він не має ніякого впливу на події циклу, а розмовляючі дерева, птахи і звірі лише додають загального сумбуру). Далі фінальна безглузда битва королівств, яка теж не має ніякого змісту, оскільки нічого не вирішує, бо всі схиляються перед стіною невідворотного кінця у вигляді бурі. До речі, тут же виникають одразу і питання щодо невідворотності цієї бурі, оскільки похоронна процесія Оберона долає її без проблем.
Отже наприкінці виходить, що це Хаос вічний, а не Амбер? Перемудрив щось автор, як я і думав, не вийшло у нього нормально ув'язати всі його придумки із механікою і логікою його ж світу. Принаймні я цієї логіки не осягнув. Тому останній роман трохи (хоча і очікувано) розчарував.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!