Джером К. Джером «Троє на колесах»

Кому сподобалися пригоди трьох друзів, Джея, Джорджа та Гарріса з «Трьох у човні», може сміливо продовжити знайомство з ними і в цьому творі. Тут друзі стали соліднішими, обзавелися сім'ями (крім Джорджа, що так і залишився холостяком), дітьми... Але в душі так і залишилися молодими, схильними до нерозсудливості та дитячості. Вони вирішують озирнутися у минуле, залишають будинки своїх благовірних і домовляються здійснити нову подорож, на жаль, їх уже не супроводжуватиме милий пустотливий песик Монморансі.

Тут можна насолодитися ще кількома гумористичними історіями їхньої подорожі на кшталт «як дядечко Поджер вішав картину». Тепер аналог цього дядечка поспішатиме на поїзд, лагодитиме справний велосипед, загубить у дорозі супутницю життя, Гарріс влаштує битву за поливальний шланг, а всі разом троє друзів покажуть майстер-клас, як треба знаходити потрібну дорогу в незнайомому місці. І так далі. Хоча в цьому романі власне самої подорожі було ще менше, ніж у першому, він мені і сподобався трохи менше. А з усіх історій, що його складають, знайшлася навіть така, що не сподобалася зовсім: я не знайшов нічого гумористичного в описі дуелей німецьких студентів, може це якийсь сарказм, але мені все одно цей епізод задоволення не приніс.

Хочу відзначити ще один цікавий момент. Книга побачила світ у 1900 р. лише за 14 років перед Першою світовою війною, яка, можна сказати, була прологом до Другої. Відомо яку роль в обох цих війнах грала німецька нація. І ось у цьому світлі цікаво, як автор бачив німців лише за якийсь десяток років до цих подій. Цитата: «Німці - народ добрий, можливо, найкращий у світі; вони привітні, зовсім не егоїстичні і дуже добродушні. Напевно, в раю їх набагато більше, ніж представників інших націй...» і т.д. і т.п. - Схожих цитат можна знайти багато. Я в даному випадку не в докір автору. Я просто дивуюсь, як так-то, такий гарний, добрий, дисциплінований, законослухняний народ, за книгою зовсім не конфліктний і ось що пізніше вийшло...