Володимир Обручов «Земля Санникова»
- Середня оцінка:
- 7.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: російська
Час написання: 1922-1924
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фантастика/1, гуманітарна фантастика/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Арктика/Антарктида/1, Кацапстан (московія)/1,
- Час: епоха новітньої культури (кінець XIX-XX ст./1)/1,
- Сюжетні ходи: квест/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова література/1,
Анотація:
Примітки:
На початку XX століття автор брав участь у геолого-географічній експедиції на півночі Якутії. Обручев почув від місцевих жителів про загадкову теплу землю, що лежить далеко в Льодовитому океані. Розповідали, що саме туди щороку вирушають зграї перелітних птахів і що саме там знайшло собі притулок зникле плем'я онкілонів. Це стало основою для його роману, роботу над яким він розпочав у 1922 році.
Безпосереднім поштовхом до написання роману послужила прочитана Обручевим книга чеського фантаста Карла Глоуха «Зачарована земля». Обручев був відверто обурений великою кількістю наукових «ляпів» у романі Глоуха, і зокрема, тим, що теплий «оазис» з мамонтами та первісними людьми був «розміщений» чеським літератором у Гренландії, де це неможливо в принципі, оскільки гренландські льодовики постійно «повзуть».
Схожі твори:
- Володимир Обручов Плутонія / Плутония (знайдено уламок доісторичного світу)
- Артур Конан Дойль Утрачений світ / The Lost World (знайдено уламок доісторичного світу)
Видання:
іноземною:
(російська)
Екранізації:
Земля Санникова (1973) , TMDb-рейтинг: 6.2
Засланий поселенець Олександр Ільїн переконує золотопромисловця Трифона Перфільєва профінансувати експедицію в пошуках загадкової землі Саннікова, сподіваючись, що вона може бути багата золотом. Разом з ними в експедицію вирушають офіцер Євген Крестовський, слуга Перфільєва - Ігнатій, якому доручено вбити всіх учасників у разі виявлення золота, і каторжанин Губін. Прибувши на місце, вони дізнаються, що легендарна земля, яку вони шукали, існує, але ось-ось буде похована під товщею льоду.
Відгуки:
Типовий пригодницький сюжет, причому досить добротний. При цьому за часів СРСР ще й був майже вітчизняний, що в ті часи, а якщо порівняти за якістю, то й тепер, зустрічається не часто. Хоча у підлітковому віці він мені, мабуть, сподобався б набагато більше. Тепер же буквально дві речі псували все задоволення. Це людська тупа, хижа та споживча природа. Її звичайно не автор придумав, він просто такий як усі, як більшість тоді, та й тепер.., він просто зобразив як є, навіть не усвідомлюючи, що може бути (чи мало б бути) інакше. Я маю на увазі, що всю подорож, де тільки можна, герої поводилися таким чином: о білий ведмідь — завалили ведмедя; о, бачиш, на тому уступі гірського барана? — у нас же є чарівні стріляючі палиці — завалили барана; м'яса вже стільки, що ніяк не винести, а навіть якщо забрати — то все одно не з'їсти, але тут красень прадавній олень — завалили оленя — роги гарні, але ні до чого — викинули; тут ще один ведмідь - завалили, звідки не візьмись - сім'я носорогів, наздогнали - завалили; а я ще хобот слона не куштував — вистежили мамонта (ах яка гарна рідкісна та доісторична тварина) — завалили... І так буквально більшу частину розповіді, о перелітні птахи — бах, бах, з озера щось вилізло — бах, бах і так далі.
Другий момент. Онкілонів вижили зі своїх місць погані, але більш розвинені чукчі. Прийшли добрі, мирні онкілони в землю обітовану, а там — погані вампу з кам'яного віку, і почалася боротьба не на життя, а на смерть. Куди бідним вампу йти? Автор цим не задається - він одразу землю під вампу назвав землею онкілонів...
Тож, я вже хотів оцінку ще більше понизити — втомився від кровожерливості, хотілося чогось більш піднесеного, пора би вже людині виростати з дикуна і ставати таки людиною (відгук писався 2015 р., ще до повномасштабного вторгнення, тож дуже не хотілося вірити у дикунів під боком). Але друга половина роману стала більш динамічною та цікавою — героям вже не було часу все поспіль бабахати, самим би встигнути дати драла. Так що друга половина твір дещо підтягнула, думаю.
Мова автора досить переконлива, а вигадки реалістичні. Сподобалося, що автор під свою чисту фантазію підводить солідну наукову базу, тож хоч весь роман - чиста вигадка, але залишається враження, що все описане могло відбуватися насправді. І це незважаючи на дату написання — багатьом авторам, які писали пізніше, є чому повчитися і з чого взяти приклад. Думаю, твір автора можна наводити як приклад добротної н/п-фантастики, хоч у ній і немає бластерів та літаючих тарілок. А кінцівка на кшталт «істина десь там» або з чого почали — до того й приїхали: я вам вірю, але для доказу знову потрібна нова експедиція — а що?, за часів автора його роман мав спонукати молодих читачів до подальших досліджень і підкорення ще не відкритих земель.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!