Володимир Обручов «Плутонія»

Цікаву філософську думку можна почути у автора на початку роману, висловлену майже сто років тому. Про Аляску, що вже тоді не давала спокою росіянським мужикам:

— Прощай, колишня російська земля, дорогоцінність, подарована американцям.

— Як це? — здивувався Боровий. — Скільки я пригадую, наш уряд продав Сполученим Штатам цю похмуру країну.

— Так, продав за сім мільйонів доларів. А чи знаєте ви, скільки янкі вже виручили з цієї похмурої країни?

— Ну, стільки ж або, може, вдвоє!

— Ви жорстоко помиляєтесь! Самого золота вони вивезли з Аляски на двісті мільйонів доларів. А крім золота, ще цілком не вичерпаного, там є срібло, мідь, олово і кам’яне вугілля, що його починають видобувати. Далі хутро, великі ліси по Юкону. Будують залізницю, Юконом ходять пароплави.

— Ну, нам жалкувати нема чого! — зауважив Труханов. — У нас і Аляска залишилася б у такому первісному стані, як Чукотська земля, де теж є і золото, і вугілля, і хутро, а пуття від усього цього ніякого..

І далі ще кілька абзаців про ненависних американців. Вже скільки років минуло — а діалог цей актуальності не втратив у жодному з ракурсів - як своєму ради до цих пір дати не можуть, так і на чуже не перестають зазіхати, клята недоімперія. Вже за це можна автору бал набавити 🙂.

В іншому - добротний пригодницький роман досить схожий на інший роман автора — Землю Саннікова. Все та ж подорож на слабко досліджену північ, відкриття невідомої землі та реліктових її жителів, зокрема первісних людей. Більше того, кінцівка, результат експедиції, і та схожа — все та ж істинна десь поряд.

І сюжет, і стиль оповіді, набір пригод, герої, яких можна вільно поміняти і перетасувати між собою, без зміни для вражень від книги, настільки вони добре й індивідуально виписані — все ріднить ці два твори. Одне, що їх дещо відрізняє, то це шість відважних дослідників, які за кілька місяців 😮 примудрилися не лише відкрити, а й мало не повністю дослідити новий відкритий світ. Таких би бравих хлопців, свого часу, на відкриття Америки відправити — ото б вони діл накрутили! І треба врахувати, що тут дія відбувається не в якійсь там невинній савані населеній буйволами, тут справжній Парк Юрського періоду, з динозаврами, підводними монстрами та мурахами у висоту по пояс людині. Кумедно, але на відміну від того-таки «парку», тут ніякої жахачки не відбувається, тут браві москальські мужики бадьоро прокрокували і пропливли кілька таких парків, немов гуляючи в ботанічному саду — навіть собачка, що їх супроводжувала, не покалічилася 😏.

Але трохи повагавшись, оцінив таки у 8 балів, оскільки цільовій, підлітковій, аудиторії має бути цікавіше ніж мені тепер. Хоча принцип: стріляємо у все, що рухається, потім обмірюємо — у сучасному світі мене дещо коробить, особливо 2 повністю винищені сімейства реліктових мурах... (у Землі Саннікова ця хижа риса героїв автора була ще набагато яскравішою, так що довелося «Землю» оцінити на бал нижче).