Артур Конан Дойль «Утрачений світ»

Продовжую заповнювати прогалини класики, яка обійшла мене в юності. Звичайно, у старшому віці цей твір уже не настільки вражає уяву та захоплює, як міг би колись. Але все одно він досить читабельний і я навіть вагався чи не поставити оцінку ще на бал вище, в рахунок першовідкривача жанрового напрямку, але подумавши залишив поточні 8 балів - саме в стільки я оцінюю отримане задоволення від читання.

У дитинстві якось інша творчість автора, окрім знаменитого Шерлока Холмса, мене оминула. Тепер же, читаючи, я з подивом помітив знайомий сюжет — це ж Плутонія і Земля Саннікова радянського письменника Обручова! Остання так і взагалі майже повністю, навіть битви між племенем первісних онкілонів і ще первіснішими людьми присутня.

При цьому, навіть не торкаючись теми плагіату, Дойль мені сподобався значно більше. Як вже зауважили, автор описує свій сюжет згідно з пануючими тоді звичаями, на кшталт хижацького ставлення до природи і не так давно скасованого рабства. Але в цьому він не перегинає палку і його героям симпатизуєш, на відміну від обох творів Обручова. Коли компанія вельми харизматичного професора Челінджера береться за зброю, то лише для харчування чи захисту. І навіть епізод із битвою з людиноподібними мавпами зводиться до захисту себе та собіподібних — місцевого племені індіанців. А в критиків цієї битви, хотів би запитати, якби вони потрапили у володіння навіть не мавп, а цілком собі людей, просто якогось дикого канібальського племені на «загубленому деякому гіпотетичному сучасному плато», і стали свідками сцени поїдання місцевих землеробських аборигенів, чи не захотіли б вони втрутитися, будучи озброєними сучасною зброєю? А ось герої Обручова, ті реально палили у все, що рухається, за принципом: а ось язик цієї тварини ми ще не пробували. Та й до індіанців і негрів, які супроводжували експедицію, я теж не помітив особливої зневаги.

Хоча, звичайно, казка ще та ?, взяти хоча б літаючих птеродактилів, не обмежених стрімкими кручами, що заважало їм розселятися по окрузі?..