Франц Кафка «Процес»
- Середня оцінка:
- 8.00
- Оцінок:
- 2
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- сюрреалізм/1, психологічний/1, соціально-побутовий/1, філософський/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Твір оповідає про чоловіка Йозефа К., якого переслідує невідома сила правосуддя. Йозеф намагається з'ясувати в чому його звинувачують і хто саме, поступово усвідомлюючи абсурдність цього таємничого правосуддя і марність спроб йому протистояти.
Видання:
Відгуки:
"Процес" читав одразу після "Замку", у книзі було якраз два цих твори. До цього з творчістю Кафки знайомий не був. Автор досить своєрідний, а "Процес" після незавершеного "Замку" виглядав як його продовження. У них дуже схожі герої, що їх Кафка навіть йменує однаково - "К.", і ці герої дуже схоже заплуталися у реальності.
Ба більше, читаючи Процес, я впіймав себе на думці, що реальність тут виглядає подібною до ідеї фільму Матриця, як липкий сон від якого не можеш прокинутись. Ти не можеш сприймати все це як нісенітницю, настільки навколишнє схоже і сприймається як реальність, разом з тим, як крізь сон, ти розумієш, що це не може, не повинно бути реальністю. І людина, що в Замку, що у Процесі сіпається туди сюди, як метелик, що втрапив у сіті паука, і не може звільнитись. По суті, а як міг скінчитись Замок, якби автор скінчив його? - Та так само, як і скінчився Процес. Це як одна із альтернатив віртуального всесвіту.
Проте схожість, навіть відчуття доволі плавного перетікання одного твору у інший виникають лише на початку, першій третині Процесу, далі твори все більше розходяться, аж до втрати спорідненості. Скажу навіть, Процес мені сподобався трохи менше. Можливо вже втомився від фірмового абсурда автора, але, скоріше, все таки дана повість менш цікава.
До речі, звертає також на себе увагу ще одна спільна риса обох творів, а саме відношення героя К. до жінок. Автор мав декілька захоплень, хоча звичайної сім'ї так і не побудував. Тут же, у творах, складається враження, його герой тільки но з'явившись вперше у якомусь місці, одразу привертає до себе увагу якоїсь жінки. При чому привертає, це м'яко кажучи, одразу тут же у них починаються обійми, освідчення чи навіть заручини. Будь це барменша, сусідка по апартаментах, дружина судового клерка, служка у адвоката тощо.
Водночас твір, як це не прикро, про нашу реальність. Її досить легко можна упізнати, незважаючи на увесь, ніби, абсурд. Здається вільна людина, насправді залежна від оточуючих, від роботи і т.п., а взаємодія із державою, скоріше всемогутньою державною машиною, - це тенета абсурду. Ось як сам автор мовить у своєму творі:
"Закон, власне, про захист нічого не каже, він його лише терпить..."Практично афоризм, йому можна юридично опонувати, але чисто із побутової точки зору, я думаю, усім зрозуміло про що тут мова.
Ще у творі відносно окремо можна розглядати притчу про вартового біля воріт правосуддя. Вона має глибокі і філософський, і логічний, і релігійний підтексти. Окремо епізод із притчею я б оцінив на бал вище ніж сам твір. Наприкінці і повісті, і притчі автор доходить зокрема ще й такого висновку:
"Невесела думка - Брехня стає основою світового ладу..."
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!