Ганс Крістіан Андерсен «П'ятеро з одного стручка»

А ось ця казка дуже навіть позитивна і життєствердна! І мораль там є, причому напрочуд різнопланова: спочатку про погляд, так би мовити, зі своєї дзвіниці (чи краще вузькості мислення?), - горошини були зеленими, стручок зелений? Значить увесь світ зелений! Стручок і горошини пожовкли? - значить і весь світ пожовтів.

Потім, про велику силу позитиву і надії: маленька дівчинка, маючи перед очима приклад горошини, що непохитно проростала крізь вузьку шпарину, щосили почала тягнутися до рослини, і в міру її зростання, сама поступово одужувала.

І насамкінець ще одна невеличка мораль: не найбільша, балакуча чи перша горошинка мала найбільш значущу долю, навпаки, сама остання, маленька та сумирна в результаті виявилася не королевою канави чи чогось подібного, а послугувала чудовому одужанню нашої дівчинки.