Леся Українка «Лісова пісня»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1

Мова оригіналу: українська
Час написання: 1911, м. Кутаїс
Класифікатор:
Анотація:
Цей твір розповідає про зв’язок людини і природи, про безсмертя вічних людських цінностей, добро і зло; про пошук гармонії, кохання і зраду; про матеріальне і духовне в житті. Це гімн справжньому коханню.
Примітки:
Драма-феєрія у 3 діях.
Вперше надрукована у журналі "Літературно-науковий вісник", 1912, том 57, кн. 3, ст. 401 – 448. В січні 1914 р. вийшла окремим виданням. Вперше була поставлена 22 листопада 1918 року в Київському драматичному театрі. Твір є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі.
Схожі твори:
- Фрідріх де ла Мотт Фуке Ундина / Undine (Кохання парубка і мавки чи лісової русалки)
Видання:
Екранізації:

Лісова пісня (1961) , TMDb-рейтинг: 5.8
Молода пара на березі річки гортає книжку Лесі Українки «Лісова пісня». Читання переносить молодих людей на Полісся, де розгортається дія драми: лісову Мавку пробуджує після зимову сну гра парубка Лукаша на сопілці, між ними зароджуються почуття, та лісовий дух не може поринути до земних людських проблем, а простий сільський хлопець не може відірватись від земного буття, щоб стати по-справжньому вільним як лісові духи...

Лісова пісня. Мавка (1980) , TMDb-рейтинг: 6.1
У заповідному казковому лісі живе лісова русалка Мавка. За чудову гру на сопілці вона покохала сільського парубка Лукаша, але Лукаш оженився на Килині й у відплату за зраду втратив свій чудовий дар. Мавка ціною власного безсмертя повертає коханому талант.

Лісова пісня (1976) , TMDb-рейтинг: 7
Зворушлива історія про прекрасну лісову красуню Мавку, яка закохалася в простого хлопця Лукаша. Вона — це втілення природи та щирої людської доброти, не підвладні тим дрібним проблемам, які змогли зруйнувати їх відносини з Лукашем. Зачіпається тема споживацького ставлення людей до навколишнього середовища.
Відгуки:
Сучасна людина, ось ми з вами, звичайно знайома з міфологією. З ходу на думку спадають міфи древньої Греції, потім водяні, русалки, феї, ельфи, гноми; якщо спробувати згадати щось ближче до власної культури, то, мабуть, домовик і відьма. Але ми діти сучасного глобалізованого світу, або навіть діти Голлівуду: ельфи та гноми, і навіть далекі греки нам ближчі за міфи наших власних предків. Ось якщо говорити за себе, я з подивом занурювався у захоплюючий світ цієї феєричної казки, але я не в змозі визначити, що тут фольклор — наш, давній слов'янський, чи, якщо хочете, український, а що плід уяви автора. Я щось невиразно пригадую, що він не обмежується водяним та його донькою русалкою, що в полі та в лісі, за повір'ями наших предків, теж жили аналоги русалок, тільки польові та лісові. Тут це Мавка, а окрім неї є ще й потерчата, "той, що греблі рве", "той, що в скалі сидить", перелесник, лісовик... загалом перед читачем відкривається свій самобутній і багатий казково-міфічний світ.
І все це на тлі ніколи не старіючої теми кохання. У колись відомій пісні є слова: «дельфін русалку полюбив, але вони, як відомо, не пара, не пара...». Щось подібне і тут, тільки замість дельфіна — хлопець Лукаш. Або як у Андерсена з його русалкою — тут лісова Мавка теж здатна багатьом пожертвувати заради кохання. І у своїй жертовності, у своїй безпосередності і глибині почуттів вона виглядає набагато краще, людяніше за самих людей. Люди теж не є негативними героями — вони просто такі, як є, - дріб'язкові, меркантильні, занурені у свою буденність, здатні заради миттєвої вигоди перетворити своє майбутнє на пустелю, якщо треба вирубати ліс. Але й Лукаш не найгірший, так, він дуже швидко забуває свої ж палкі промови, але людині, щоб жити, треба добувати собі хліб, треба нивку посіяти, а потім і пожати, а Мавці легше завдати собі болю, ніж зрізати золоті колоски. Чи можуть зійтись такі протилежності?
Фінал, якщо дивитись з боку Лукашевої мамаші, виходить уже по Пушкіну — з розбитим коритом — ніяк їй заспокоїтися не моглось, все хотілося собі й синові кращого, але щоб не мала — невдоволена була. З оцінкою трохи губився між 8 і 9. Якщо оцінювати за майстерністю письменника, то, напевно, — 9; якщо в міру, як мені сподобалося і хотілося б перечитати — то ближче до восьми. Я вже зважився по ходу читання на 8, але, дочитавши до фінальної картини, змінив думку на 9, тобто "5 із мінусом". Одне можу сказати однозначно, хоч я на даний момент і не великий поціновувач театру, але ця п'єса — одна з небагатьох, на які я безумовно сходив би. Хоча усвідомлюю, що був би розчарований — таке буяння фарб, таку феєрію втілити на сцені практично не реально, неможливо буде досягти того, що вдалося описати автору пером, хіба реалізовувати засобами сучасної анімації та кіношних ефектів.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!