Рей Бредбері «Листопад 2005. Спостерігачі»

У відгуку роздуми та спойлери, хоч і не більше ніж в деяких інших відгуках, але може краще наперед і не читати 😉.

Спочатку автор одним розчерком авторучки.. або ударом по клавішах своєї друкарської машинки, безжально і без тіні сумніву виморив майже всіх марсіан. І мені стало сумно читати його історію далі, шкода марсіан... а люди в оповіданнях тупі, жадібні та егоїстичні... Але видно автор теж засумував і вирішив покарати людей хоча б на сторінках свого роману і таки занурив Землю в пекло ядерної війни. Рахунок вирівняний... начебто, але тепер мені сумно не лише за марсіан, а й за Землю.

А як себе повели колонізатори планети? А так, що мені знову хочеться вигукнути за Станіславським: Не вірю! Ну так, частина може й відлетіти, але так щоб весь Марс повністю спорожнів, а люди, які покидали Землю, і не останньою причиною цього було прагнення втекти від можливої ​​війни, щоб тепер всі дружно і поголовно повернулися назад і вже в реальну війну? З дітьми, старими.., навіщо, померти? Зовсім не вірю! У сосисочну з попереднього оповідання вірю, а в цей масовий відхід зовсім ні! А економічний аспект, мовляв, переселенці вкрай рідко слали на материнську планету листи, тому що пересилання одного листа коштувало аж 5 баксів, а за 2 місяці відправити назад сотні тисяч переселенців нормально? І навіть негри тепер повернулися назад до білих господарів?

Але тепер марсіан і людей на планеті буде приблизно однаково, може ми побачимо відродження Марса, взаємопроникнення культур і дружнє співіснування? Надія, звичайно, слабка, але читатимемо з нею далі, а раптом у всій цій історії ще буде щасливий кінець?🙂