Йоганн фон Гете «Страждання молодого Вертера»
- Середня оцінка:
- 4.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: німецька
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- любовний, сентиментальний роман/1, соціально-побутовий/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: епоха просвітництва (з XVII ст. по XX ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла література/1,
Анотація:
Історія нещасного Вертера, який страждав від свого божевільного і нерозділеного кохання до дівчини Лотти.
Видання:
Відгуки:
Ну що сказати? - Талант автора відчувається, і перша третина книги, наповнена красивими романтичними описами природи і роздумами юного Вертера, втіленими у формі листів до його друга, обіцяла й подальше цікаве читання. Але, на жаль, роман дуже швидко скотився в хворобливу рефлексію незміцнілого розуму, прямо враженого якимось демоном, який, якщо вчасно не вигнати, вестиме вражену душу до погибелі, а рівно й мучитиме оточуючих людей. Ось і наш Вертер, ставши на шлях цієї хворої божевільної пристрасті (бо кохання - це світле добре почуття, що не може бути деструктивним і вести до погибелі), знущається над собою та своєю коханою, виливає свою гіркоту в частих і докладних листах до друга. Усе це має дивний і нелогічний вигляд, бо складається враження, що всі оточуючі, замість того, щоб відіслати Вертера куди подалі та постаратися переключити його на інший предмет зітхань, всіляко потурають йому в його божевіллі. Тут і Лотта, яка дарує йому бантики і дає вмивати гарячими сльозами свої білі ручки, її вже чоловік, Альберт, бачачи, як Вертер страждає від почуттів до своєї вже дружини, запрошує його до себе в гості як свого друга, аби зменшити його страждання (???), а потім, мабуть із тих самих дружніх почуттів, дає йому пістолети. Окремо, напевно, варто згадати і друга, до якого Вертер пише свої листи, - це треба мати терпіння подібні виливання читати і не вживати жодних заходів.
Ну і кінцівка:
коли все вже сказано і зрозуміло - витерпіти ще 20-30 сторінок виливань людини, яка готується до насильницького відходу - це чогось вартує.
Тож загалом не зрозумів я і не розділив ідей Гете в цьому романі, хоча деякі інші його твори і були мені цікаві. Ну і наостанок можна ще провести паралелі з гранатовим браслетом Купріна - тут усе те ж саме, тільки ще набагато більше соплів: о ці пістолети, які ти обтерла від пилу своїми руками й подала моєму слузі, ще більш укріпили мене у рішенні піти в такий спосіб з дороги тобі й твоєму дорогому чоловікові...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!