Астрід Ліндґрен «Брати Лев'яче серце»

Одне з малості, що відзначилося, і що хотілося б процитувати у цій не по-дитячому дорослій казці:

«є речі, які треба робити, навіть якщо вони й небезпечні. — А то будеш не людина, а грудка гною».

Не знаю, що надихнуло на це авторку, але цю фразу, для кращої засвоюваності, вона повторює в тексті аж тричі. Востаннє, правда, коли брати здійснюють груповий суїцид. Типу: «Я повинен зробити це, інакше я буду тільки грудкою гною і більше ніколи не стану чимось іншим». (Поборникам розсовувати дерева, щоб менш тямущі читачі могли розгледіти ліс, хочу зауважити, що як на це явище не дивитися, але у нього є свій термін, хоч у казці він «м'яко» і не згадується, тож раз суїцид — значить суїцид). Друге - дуже актуальна фраза, зронена для господаря харчевні:

«Так уже ведеться, що ніхто не любить зрадника, навіть якщо й використовує його».

(до речі, цей афоризм, здається, належить ще римському історику Тациту)

А так, казка вийшла трохи затягнутою, нудною, крім цього, ось не впевнений, наскільки вона, ця казка, доступна/відповідна/своєчасна для цільової аудиторії — дітей. Але спішу зауважити, що ідея суїциду не є єдиним і основним, що відштовхує мене в цьому творі. Просто не вловив я щось, у чому ідея потойбічних світів, вірніше тут уже не потойбічні світи, а якийсь ланцюжок безмежних реінкарнацій в іншому світі, але у своїй подобі... Воно, звичайно, казка, але якось нетрадиційно, що чи. І хоч у літературі нетрадиційні, оригінальні знахідки автора — великий плюс, але цю знахідку я якось не зацінив. Більше того, навіть для казки потрібна якась послідовність: чому обидва брати потрапляють до одного будиночка, в одній долині, в одному світі? Бо любили одне одного? А маму вони не любили? Батьки потрапляють в інший світ чи вмирають назовсім? Стартовий ланцюжок смертей та відроджень починається на традиційній Землі чи Земля теж у середині ланцюга? А чому й звідки про ланцюжок світів такий обізнаний старший брат і чому молодший нічого не знає? А що про це мають винести для себе діти, які здебільшого і читають казки? (Чув історію, як один хлопчик прочитав у казці, як її герой просто відчинив вікно і полетів до друга в гості, дитина зробила те саме і опинилась у лікарні з відкритим переломом ноги...) Добре, коли зроблять дорослий висновок — не бути в житті грудка гною! А ну як навпаки — типу «померти виявляється не страшно, а ну його цей гнійний світ, піду краще в Нангіялу, там цікавіше і до природи ближче...»? Адже справді може гімн суїциду вийти!

Неоднозначна якась казочка вийшла. Відверто кажучи, творчість Ліндгрен мене трохи розчаровує, такі нашумілі, відомі твори.., і від Карлсона, і від Пеппі, та й від інших чекав чогось більшого і був скоріше розчарований, ніж натхненний, тим більше у порівнянні з деякими іншими дитячими творами. Цей же виглядає особливо неоднозначно. Щоправда, в дитинстві її казки обійшли мене стороною і читаю я їх уже в зрілому віці разом зі своїми дітьми, відповідно і враження у мене без ореолу юної романтики. Так от і не зрозумів я, чому братам не боротися було зі злом у нашому світі, навіщо було спочатку вмирати, щоб присвятити себе цій боротьбі в якомусь іншому місці? До речі, цільова аудиторія в особі моїх двох дівчат, казку теж сприйняла прохолодно.