Рей Бредбері «The Love Affair»

Читаючи збірку з назвою «The Toynbee Convector», яку москалі переклали чомусь так романтично як «На захід від Жовтня» — виявився дещо розчарованим. Я й до цього не назвав би себе великим поціновувачем Бредбері, але Марсіанські хроніки, Кульбабове вино... виглядали якось поживіше цього збірника. Тому, зустрівши раптом серед оповідань історію на тему того ж Марса та його Хронік, відчув прямо порив ностальгії, з теплом згадуючи сумну історію Марса за Бредбері. А це оповідання, що абсолютно не в'яжеться в тему збірки Жовтня, лягає як ще один клаптик Марсіанських хронік.

Оповідання і саме по собі непогане, але не прочитай я перед тим Хроніки, можливо я б оцінив його на бал менше, у складі ж даної збірки, воно дійсно позитивно виділяється щодо інших. Що ж до власне його змісту, то це все те ж продовження сумної історії, що спіткала марсіанську цивілізацію. Героя цього оповідання також шкода, але вже з самого початку приблизно розумієш, що на нього чекає, незалежно від гарного чи поганого закінчення саме цієї історії — я вже встиг змиритися з загибеллю їхньої раси. У цьому світлі, якби його в хатині чекала справді дівчина його мрій, то, можливо, було б ще болючіше. Хоча те розчарування, що чекає на нього попереду, теж, само по собі, дуже сумне. У автора марсіани всі вищі за людство, піднесеніше, прекрасніше у своїх думках і прагненнях; тоді як люди в основному низькі, цинічні та приземлені, а непоодиноко й підлі. І це теж дуже сумно, бо загалом доводиться у цьому з автором погоджуватися.