Валерій Шевчук «Голос трави»

Друга частина роману «Дім на горі», хоча який між ними зв'язок — загадка. Якщо в тексті стартової повісті ще є якісь натяки на цикл у вигляді козопасу з співзвучним автору прізвищем Шевчук, то в оповіданнях циклу жодного натяку ні на козопаса, ні на дім, ні на гору ви не знайдете. Зв'язок між самими новелами циклу і то досить умовний, можна виділити лише кілька пар пов'язаних навіть не спільними подіями, а лише деякими діючими персонажами: «Дорога» — «Панна Сотниківна» (домовик); «Відьма» - «Сиві хмари» (паном Твардовським); «Свічення» - «Чорна кума» (білим песиком).

Відповідно створюється стійке враження, що такою зчіпкою автор вирішував суто свої проблеми з публікацією власних творів. Треба було видати збірку розрізнених оповідань - додали в повість другорядного героя козопаса-письменника із зошитами, зібрали під одну обкладинку — і вже роман вийшов у друк з галочкою — «балада». Можливо і на такий продукт знайдуться поціновувачі, але я не з-поміж них.

Щодо самих оповідань, то від них віє сутінком, вони гнітять і тиснуть своєю безвихіддю. При цьому їх герої практично не викликають співпереживання, а сюжет - інтриги. Так, в них є якась містика, прояви темряви, трохи під нестандартним кутом, але жодного одкровення, свіжого погляду чи чогось подібного я не знайшов.

Кажуть цикл психологічний, хоча вся психологія залишилася від мене далекою, мені складно уявити себе в ролі персонажів цих історій, щоб перейнятися їх психологічним підґрунтям. Можливо просто більш відповідної характеристики немає, але і ця не без вад.

Оповідання, що найбільш сподобалося, — темна недитяча казка «Чорна кума», як одна загальновідома дама в темних одежах стала кумою селянину скривдженому місцевим отаманом. Але й тут вийшла недописана кінцівка, коли є потреба вибору, є натяк на можливу розплату, але так і залишається загадкою: і що в результаті?

Лідери ж мого антирейтингу «Сиві хмарі» та «Самсон», обидва за просте людське скотинство, ницість і підлість, покладені в основу.

Оцінка на бал вище ніж за повість-преамбулу, оскільки оповідання коротші і різноплановіші, ніж тягуча повість, відповідно було легше читати.