Станіслав Лем «Користь із драконів»

Ну нарешті, оповідання, яка змушує хоч трохи замислитися, напружити звивини, і до того ж не обтяжене примітивним гумором, а то ці мандрівки вже піднабридли добряче (я так і не зрозумів, за що їх хвалять...).

Ну що сказати? Не знаю, як би я зрозумів дракона, якби перед цим не почитав відгуки... А так дійсно явно видно, що автор під драконом мав на увазі військово-політичну потугу СРСР, яка безформна, липка, все більше смердить і пожирає величезні ресурси на шкоду потребам народу. Бачив автор й інше, що народ і сам обманюватися радий, і навіть наука вигадує обґрунтування годувати дракона й далі, незважаючи на те, що від нього гинуть люди, а сам він поступово заповнює собою дедалі більший простір. Герой Лема не зрозумів економічних викладок і не побачив жодної економічної користі в просаджуванні величезної частини ВВП у ненаситну діру, яку що більше годуєш, то більшою і жахливішою вона стає. Явно як не розумію цього і я, тож оповідання сподобалася й тим, що з автором ми залишилися солідарні 🙂. Адже навіть якщо за якимись неймовірними економічними законами без такого дракона економіка зобов'язана занепасти, все одно, чому б не спрямувати надлишки в якомусь перспективнішому напрямку - на боротьбу з бідністю, голодом, у величезну прорву медицини - досягти безсмертя й побороти всі хвороби 🙂, у космос нарешті - на колонізацію й тераформінг, та хіба мало на що? Сумно також і те, що солідарний я з автором і в тому, що з розпадом дракона, дракон не вмер, і жерти менше не став, а значить, як і раніше, замість того, щоб покращувати своє життя і життя своєї країни - годують дракона.

І думаю автор, коли описував свого дракона на окремо взятій планеті, не обмежувався прикладом лише одного СРСР, справді є й інші дракони та дракончики, просто на той момент своїм країнам вони залишали більше життєвого простору. Так фраза: «Просто так гроші людям роздати не можна», більше характерна для так званого ліберального капіталізму ніж для утопії комунізму.