Анджей Сапковський «Володарка озера»
- Середня оцінка:
- 6.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: польська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: фантастичний/1,
- фентезі/1, епічне, класичне/1, багато інтриг/1, пригодницький, авантюрний/1,
- Місце дії: інший світ, не пов'язаний з нашим/1,
- Час: середньовіччя (з V ст. по XV ст.)/1,
- Перебіг сюжету: лінійно-паралельний/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: доросла з віковим обмеженням/1,
Анотація:
Зеленоока Цірі продовжує пошуки Ґеральта і Йеннефер, вона стрибає поміж світами в пошуках відповідних часу й місця. Усі світи різні — безпроблемні, де можна перепочити, і проблемні, де її то наздоганяють ельфи, то замахуються на життя аборигени. У рідному світі Цірі, далеко в майбутньому, є ті, які прагнуть допомогти їй виконати призначене. Німуе — Володарка Озера — залучає силу снячих, щоб з’ясувати суперечливі моменти легенди про відьмака й відьмачку та спрямувати Призначення у правильному напрямку.
Твір є частиною:
- Відьмак / Wiedźmin (цикл)
Видання:
Відгуки:
Перегорнуто останню сторінку останньої книги саги про Відьмака та Призначення. Які це почуття викликає у мене? - Нарешті! Об'єктивно з усієї саги це не найгірша книга і в порівнянні з іншими багатотомниками, коли автор поступово вичерпується доки на останньому томі не спишеться взагалі, то тут такого не сталося і книга витримана на рівні інших і навіть трохи краще за попередні кілька томів. Але ось загальна затягнутість саги, скільки варто було перечитати доки ми дісталися цієї останньої сторінки, скільки залишили води, скільки почали і закинули сюжетних ліній. Та навіть в одній цій останній книзі скільки їх обривалося... Скільки імен та героїв кануло в Лету. З героями тема взагалі окрема, просто коли я дістався до останньої книги, в пору вже було читати короткий виклад попередніх n книг.
На жаль, загального захоплення я не відчуваю і не розумію, хоча саме від цієї книги я вже нічого не очікував, тому розчарований не був — розчарувався багато раніше, але вже хотілося дочитати до кінця, щоб знати чим же закінчилася сага всіх часів і народів. Вишукувати і описувати недоліки і проколи особливого бажання немає - їх вдосталь. Та головним мінусом для себе визначив повну відсутність філософії та глибини, які на мій подив багато хто знаходить і захоплюється ними. Епічність - так, цього не відібрати, харизма головного героя - так, неповторний дух, атмосфера - так, - це сильні сторони. Але ось сенсу немає. Головне розчарування цієї, останньої, книги, останній пшик - це так зване Призначення, з яким автор носився кілька книг поспіль. Я вже й у попередній книзі загубився у всіх перипетіях старшої крові, але запам'ятав, що її спеціально взрощували чародійки, десь орієнтовно у середніх віках займаючись генетикою та євгенікою 😮; вся оповідь, епічний масштаб, війна імперій, тисячі вбитих — все накручено на це Призначення. І у чому воно? Книжка, сага закінчилися, у чому сенс призначення? Красива обгортка і більше нічого, все безглуздо, маестро намагався тримати інтригу у підсумку на порожнечі. Який результат дитя-призначення для світу відьмака? Вона вплинула якось на історію, визначила результат епічних битв імперій? Так що за цим призначенням, у чому його сенс?
Та й сам фінал відьмака, машини для вбивств, мутанта-винищувача нечисті, який за всю сагу так ніде і не встиг до пуття розійтися на всю свою заявлену міць. З яких тільки колотнеч він не виходив, після яких тільки поранень не оживав, а тут пірнули вилами і все, добре хоч не порізався об відьмачий меч, об'ївшись равликів, і сам не помер.Якщо мали на увазі призначення для нашого світу, світу Артура та Британії, то його повинні були пророкувати чаклуни в нашому світі, а не світі ельфів чи світі відьмака, для їхнього світу це ніяке не призначення. Якщо це призначення для Геральта як здобути свою смерть, то картинка виглядала б добре для рівня Геральта та однієї книги, але не для всього циклу і масштабу імперій! Та навіть і для Геральта, він бігав більшу частину саги за Цирі, а своє призначення врешті-решт знайшов на кінчиках вил якогось селюка, причому без найменшої участі Цирі в цьому процесі — він уже її не шукав, не оберігав, нічого.
А загалом досить звичайний, прохідний роман серед інших, якщо не накручувати себе очікуваннями чогось екстраординарного. Якби не невиправдані сподівання і менший обсяг (затягнутість сюжету і обтяженість пізніше обірваними лініями, що не впливають на основний сюжет), може навіть і оцінка була б на бал вище. Якщо ж я широко беру і це «шедевр» саме у жанрі фентезі, то в пору було б переосмислити свої погляди на весь жанр...
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!