Оскар Уайльд «Щасливий принц»

Спершу світлий і радісний початок, та потім, буквально за кілька абзаців, відразу впізнається Уайльд, за нетрадиційною, а тут ще й кострубатою, сюжетною сценою: ластівка закохана в очерет... (..?). Чистим коханням. Вона черкала для нього по водній гладі крилом, а він хитав для неї в такт вітру головою.., один... серед тисяч таких же очеретів по берегах річки... Так минуло все літо, а потім Ластівка несподівано (!) дізнається, що полетіти з нею він не може, та й розмовляти він не вміє... Ластівкою було прийнято зовсім «неочікуване» рішення — летіти за своїми подругами на південь.. на сім тижнів пізніше інших. Так летіла вона аж цілий день, доки знову не вирішила почекати вже трохи з пам'ятником. Нескладно, напевно, здогадатися, який у такої ластівочки має бути кінець...

Казка, це жанр, звісно, насамперед для дітей (інакше жанр, зазвичай, визначають якимось іншим терміном). Відповідно в оцінці такого твору логічно виходити з критеріїв, які враховують цільову аудиторію — дитині має бути цікаво, а якщо дорослому захочеться чогось філософського, я думаю, він шукатиме серед інших жанрів. Дещо смиканий стиль оповіді, млявий темп, нетрадиційне (нелогічне і незрозуміле, особливо дитині) «кохання», наліт смутку та печалі, дивна (насамперед для дитини) кінцівка.. Незрозуміло, якщо вдуматися, про що повинен говорити той факт, що на все місто не знайшлося жодної гідної людської душі, а найціннішим виявилося розбите олов'яне серце і мертвий нерозумний птах? — Якщо в цьому полягає вся філософія твору, то єдиноправильний висновок, який звідси випливає, як на мене, що жителі міста, не гідні зрівнятися в широті та доброті душі навіть із маленькою дурною ластівкою, — не варті її жертви та й смерті її теж, не було за кого тоді жертвувати! Та й справді, немає тут глибокої філософії, а те, що здається таким на перший погляд — поверхневе, автор просто вирішив трохи поморалізувати та написати про жертовність та суворість життя, обравши для цього статую та ластівку. А який філософський висновок із цієї моралі має зробити дитина? Що життя насправді жахливе, а потім на всіх неминуче чекає смерть?

Але, все ж таки повинен відзначити, що це перший твір у автора (з тих, що я в нього уже прочитав), де він помічає, що крім його улюблених людей світського суспільства, улюблених його клубів і обідів, існує ще й справжнє життя (хоча симптоматично, що у (для) автора це казка, реальність він все ж таки описує в інших жанрах?). Так що шість я все ж таки поставлю, але не більше... і не дивлячись на загальне, як я дивлюся, захоплення автором.