Ганс Крістіан Андерсен «Кресало»

Пам'ятаю в дитинстві казка подобалася - бравий незламний солдат, хвацько розбагатів і захотів, бачте-но, принцесу поглянути, яка мешкає у спеціально зведеному палаці, - щоб не гляділи солдати всілякі 🙂. А ось зараз своїй дитині читав і право не знаю, як дитині пояснити, навіщо солдат бідну бабцю жорстоко вбив, яка свою частину угоди виконала? Щоб свою не виконувати? Жорстоко все якось і далеко не однозначно: і договір порушено, і безвинно вбита... Та й кінцівка: (вибачте спойлер, але, сподіваюся, казку то всі пам'ятають 😉) нацькував наш хвацький солдат собак своїх на матір і батька принцеси, собаки на її очах її батьків порвали, а принцеса одразу ж прямо на кістках радісно заміж вийшла, королевою стала, і зажила радісно і щасливо. Ось так ми дітей змалку до реального життя готуємо, прямо й відверто..., найдобріша казка, нічого не скажеш.

PS: Порівняно з іншими добрими і повчальними казками-притчами Андерсона розчаровує і дивує, так, ніби автор інший...