Рей Бредбері «У сріблястій місячній імлі»

Переломне оповідання, яке переламало мені все задоволення від читання роману. Ну як так можна, виморити всіх марсіан вітрянкою?! Адже я тільки-но перейнявся симпатією до марсіан, настільки заглиблених у свою повсякденність, що мимохідь знищили вже три земні експедиції, самі того не помітивши. І тут прилітає четверта, зі скрупульозно підібраним бидловатым складом, який починає бухати, пиячити, вандалити і просто кидати порожні пляшки в канал. Ну де ж це видано, щоб окрім і так специфічного контингенту, яким замість вчених та дослідників упакована ракета, пакувати туди ще гори пляшок спиртного, баяни тощо. Ну, це ж не серйозно! А я ще дивувався, коли вони у своєму фільмі зобразили москальського космонавта на станції Мир у шапці вушанці...

Але мене ламає і від Спендера. Нехай автор сам і назве людей в одному з наступних оповідань сараною, але хіба це виправдовує Спендера, виправдовує вбивства? Чи вбивствами можна було щось змінити? Це ж безглуздо з погляду логіки, а з погляду моралі, щодо своїх товаришів з якими провів кілька місяців польоту? Так, люди - сарана, але всіх не перестріляєш, це нічого окрім горя не принесе. І як показали подальші оповідання, нічого це не змінило, і не змінило б навіть, якби він перестріляв всю експедицію повністю.

Бредбері часто ліричний у своїх текстах і любить пофілософствувати. Це оповідання також пройняте філософствуванням. Причому якщо ставлення, яке прозирає в оповіданні до землян, і філософія на цю тему мені зрозумілі, і я багато в чому поділяю настрій Спендера, то піднесення марсіан, тому що «вони дізналися таємницю життя у тварин... таємницю буття» мені незрозуміло, як і що ж власне дізналися марсіани, в чому ця тайна. Далі, я розумію за що заболіла душа Спендера і що трохи торкнулося капітана, але я не розумію, в чому полягає тут філософія, яка виправдовує його дії! Хто ти такий, щоб судити кому життя, а комусь смерть? А раптом і ти розчавив ще на Землі якусь комашку і за іншою філософією теж гідний смерті?

Команда. 20 осіб команди підібрані паскудно, це не вчені і не дослідники, це якась шантрапа. Прилетіли, тільки-но висадилися почали пиячити, горлати пісні і плодити сміття. Я виходжу у себе на річку або в ліс і бачу сліди діяльності таких «космонавтів», я не розумію, якщо ти свиня, сиди у себе в свинарнику і гадь там, навіщо автор їх у космос випустив, невже на батьківщині автора теж усі, більшість окрім Спендера, були свинями? Але сам Спендер виявився теж шакалом, підійшов і крадькома перестріляв частину команди. До речі, американці не лише індіанців знищили, вони ще й негрів до себе купу навезли і ночами потім куклускланили, і ця тема теж піднімається автором в одному з наступних оповідань.

Оповідання засмутило, тому яка б не була в ньому майстерність автора з розчаруванням поставив 6. Шкода марсіан! 🙂