Рей Бредбері «Пікнік, що триватиме мільйон років»

Сумно, звичайно, але хоч якусь надію автор залишає, дяка і на цьому.

А так для мене кінцівка неоднозначна, як і весь роман, до речі. Він, безумовно, хороший, але не однозначний. Ось чи добре, що людина начебто отримала ще один шанс? Людина, вона чимось краща за марсіан? Чому автор не дав марсіанам такого шансу? А чи є він все ж таки у землян? Тож чи прилетить корабель із нареченими? Ось я й кажу — все неоднозначно.

Крім того у автора чудово виходять психологічні сцени: тінь, що залишилася на стіні від дітей і м'яча, що летить, тямущість старшенького із цього оповідання, «ходімо я вам покажу живих марсіан» і все таке, але достовірність кульгає і тут і по всьому роману. Невже всі таки полетіли з Марса заради самозгубної війни? Залишити дітей, дружину, старих у глибокому тилу – ні? Усіх із собою в ядерний котел? І це не один такий божевільний, а всі поголовно, крім двох загублених і однієї сім'ї, що спочатку запізнилася, а потім вимерла? А на Землі, так таки жодного вцілілого, крім одного мертвого будинку і пізніше все одно здохлого собаки? А в цьому оповіданні, батько сімейства, що весь час оглядався, чи не летить хто за ним щоб добити його ракету? Це я правильно розумію, що на умираючій Землі, хто міг із недобитих тупо добивав усіх, хто намагався врятуватися, заради того тільки, щоб не вмирати наодинці? Тому ніхто не зміг вижити? А ракету навіщо було підривати? 20 років ховав на Землі, а на Марсі сховати не міг? А якщо через 15 років, щоб не померти, як сім'я археологів з одного з попередніх оповідань, знадобиться терміново дістати сироватку від вітрянки, що робитиме, нову ракету будуватиме?

Але Вільям Томас із сім'єю врятувався, жоден двірник, жоден студент, домогосподарка, робітник, фермер, навіть учений, професор чи військовий не врятувався; Вільям Томас – колишній губернатор врятувався! Дивно, що не сам президент із сім'єю, було б ще логічніше. Де справедливість? Пишуть, що прості люди не винні у війні. Ой чи так? Прості люди не йшли, не вбивали інших таких самих простих людей за наказом? Кинули роботу, що фінансує війну, чи виробляє боєприпаси? Чи не голосували за подібного губернатора/президента, який обіцяв виграти війну за пару тижнів чи «перетворити решту світу на ядерний попіл» (цитата з недалекого реалу)? Так що не треба ля-ля, бездіяльність та відсутність протидії робить вас (нас) співучасниками.