Аґата Кристі «І не лишилось жодного»
- Середня оцінка:
- 9.00
- Оцінок:
- 1
Мова оригіналу: англійська
Класифікатор:
- Твір характерезують як: реалістичний/1,
- детектив/1, драматичний/1, психологічний/1,
- Місце дії: наш світ (Земля)/1, Європа/1,
- Час: епоха новітньої культури (з XX ст. по наш час)/1,
- Сюжетні ходи: злочинці, збоченці, маньяки/1, квест/1,
- Перебіг сюжету: з екскурсами/1,
- Цільова аудиторія та вікові обмеження: підліткова/1, молодіжна/1, доросла література/1,
Анотація:
Десятеро незнайомців опинилися на далекому Солдатському острові: усі отримали дивне запрошення приїхати сюди, до розкішного будинку. Однак поки вони не розуміють, хто і для чого їх викликав… Через певний час починається жахіття: хтось жорстоко й вигадливо вбиває гостей, а зі столу, на якому стояло рівно десять порцелянових статуеток, перед кожним убивством зникає одна… Хто за цим стоїть? Як ця моторошна історія пов’язана із дитячою лічилкою? І, головне, хто наступний?
Примітки:
Цей роман, що сама письменниця вважала своїм найкращим твором, рідко де видається під своєю оригінальною назвою. Часто книгу називають «And Then There Were None» (І не лишилось жодного) - за останньою фразою відповідної лічилочки, типу
«Останнє негреня поглянуло втомлено,
Пішло повісилося, і не лишилось жодного».
Започатковано цю тенденцію у США, де оригінальна назва порушувала норми політкоректності, а назва "Десять афроамериканців" якось не звучала. Негренят по всьому тексту, у тому числі й у лічилці, замінили на маленьких індіанців. Відповідно вперше на території США книга вийшла у січні 1940 року під назвою «And Then There Were None», а між 1964 та 1986 роками роман видавався під назвою «Ten Little Indians». В деяких країнах у лічилці стали вмирати маленькі солдатики і навіть маленькі морячки - у Франції є аналогічна за змістом лічилка, де один за одним гинуть матроси.
Схожі твори:
- Філіп К. Дік A Maze of Death (послідовно гинуть персонажі в закритій локації)
Видання:
Екранізації:
Десятеро негренят (1987) , TMDb-рейтинг: 7.6
Вісім чоловік запрошено на Негритянський острів під різними приводами. Опинившись в замку, кожний чує записаний на пластинку смертний вирок. На столі — чорні фігурки негренят, в кожній спальні — вірш на стіні. «Десять негренят вирішили пообідати, один з них раптом поперхнувся, і їх залишилися дев’ять». Вмирає людина — зникає фігурка негреняти…
І не лишилось жодного (2015, телесеріал) , TMDb-рейтинг: 7.546
У серпні 1939 року на Солдатський ізольований острів, що біля узбережжя графства Девона, було запрошено вісім людей, які не знають одне одного. Вони з різних верств суспільства, різного віку. Кожен із них отримав листа від когось із давніх знайомих. На острові їх зустрічає родина гувернантів Роджерс. Вони розташовуються в будинку, чекаючи на господарів — містера та місіс Онім.
Відгуки:
Це, мабуть, поки найкраще, що я читав у автора. Книга динамічна, тримає інтригу і не впадають у око якісь нестикування. У ній царить якась своя власна моторошна атмосфера, певне нагнітання, але твір виглядає до певної міри синтетичним (особливо кінцівка), драматичним, більш підхожим для сценічного втілення. Авторка сама в коротенькій передмові пише, як вона пройнялася самою ідеєю і почала її реалізовувати.
Тож все було чудово доки наприкінці не виникла сцена "я так хочу жити, я така рада, що вижила, що піду і повішусь..." До речі, злочинцю (а він мені не видався героєм, я б ще міг його зрозуміти, якби він чинив помсту, мав власну зацікавленість...) все надто гладко йшло за планом - це ще одна ознака синтетичності, в реальності із цим планом навряд чи так сталося б, люди і обставини надто непередбачувані. А якби одна з жертв не захотіла вішатись, або погода не почала псуватися і жертви дременули б уплав на якомусь підручному засобі, у нього був запасний план? Тож легкий наліт містичності наприкінці розвіюється, а епілог, хоч все й пояснює, але у мене підсилив легке розчарування фінальною сценою.
Насправді я здогадувався (чи можливо підсвідомо знав/спам'ятав - твір же відомий і екранізувався), що вбивцею має бути хтось із уже нібито загиблих, що прикидається трупом
Також не розумію, якщо у автора в оригіналі мова йшла про негренят, то навіть з погляду гіпертрофованої тепер толерантності, чим солдатики, індіанці чи матросики краще?? Можливо в Америці в силу специфіки це слово стало неприйнятним, то у нас же слово негр чи негреня не стало лайкою, як не є лайкою тубілець, абориген білий чи азіат, нащо було вигадувати солдатиків?
Через кінцівку спочатку оцінив твір на 8, потім подумав, що у авторки є ще непогані твори на 8, але цей однозначно краще, тому 9.
Залишати відгуки можуть лише авторизовані користувачі!