Станіслав Лем «Подорож двадцять п’ята»

Очманіле продовження безсмертної саги про немислимі пригоди відважного першопрохідця! Так би мовити, пригоди заради пригод - гідне продовження попередніх подорожей! У даному випадку мова може йти навіть про три окремі пригоди: про безбашену еволюцію хижої космічної картоплі; дуже цікаву, а головне розвинену, ідею зародження життя та еволюції на розплавлених магматичних планетах, а також про їх (представників цієї еволюції) погляд на білкове життя (дуже цікаво, а головне як науково); а також запаморочлива історія про дикі перегони до місця рандеву з найвидатнішим професором усіх часів та народів - Тарантогою (це він зміг обґрунтувати теорію про картоплю та навіть спіймав кілька бульб на саморобну вудку). Дивно, як автор обмежився упаковкою всього цього лише в одну подорож (а так шанувальники змогли б насолодитися мандрівками, дивись, і третього десятка...)

Навіть не знаю кому рекомендувати до прочитання цей безсмертний шедевр... Ну, напевно, любителі наукової фантастики..., тобто люди, які вважають, що є прямими нащадками мавп, зможуть почерпнути для себе багато нового й цікавого в еволюційній теорії, бо, як показує оповідання, - обмежити її неможливо!

P.S.: Читаючи Лема, я навіть якось гублюся: у деяких оповіданнях він має вигляд явного атеїста і супротивника релігії, в інших же - його складно запідозрити в прихильності до традиційних наукових теорій - настільки маразматичними він показує їхні наукові потуги.