Жюль Верн «Таємничий острів»

Над романом автор працював із 1872 або початку 1873 року. У романі використано багато напрацювань незакінченого раннього роману автора «L`Oncle Robinson» (Дядечко Робінзон) - сюжетні лінії, персонажі, епізоди. Велике місце у романі займає опис хімічних процесів і технологій (Ж. Верн сам писав у листі до видавця: «…це буде роман про хімію…»), працюючи над твором автор багато часу проводив на хімічних фабриках, консультувався зі спеціалістами-хіміками. Проте в описі технології отримання пороху автор свідомо допустив помилку, щоб читачі-експериментатори не почали ставити відповідні досліди.

Ідея об'єднати роман в трилогію разом з уже написаними романами «Діти капітана Гранта» та «20000 льє під водою», пов'язавши всі романи сюжетними лініями і нарешті розкривши особистість капітана Немо, з'явилася тільки під час написання цього роману. (Крім того, багато читачів просили у листах воскресити улюбленого героя та пояснити його таємницю). Такий підхід і призвів до ряду нестикувань з датами раніше написаних творів.

Перша публікація роману відбулася в журналі видавця Ж. Верна Етцеля - «Magasin d'Éducation et de Récréation» з 1 січня 1874 по 15 грудня 1875 року. Передмова була написана самим Етцелем, який рекомендував цей роман читачам як «робінзонаду нового типу» та як один з найкращих творів Ж. Верна.

Окремим книжковим виданням роман спочатку вийшов розбитим на три книги: «L'Île mystérieuse. Les Naufragés de l'air» (10.09.1874, Таємничий острів. Катастрофа у повітрі), «L'Île mystérieuse. L'Abandonné» (12.04.1875, Таємничий острів. Покинутий) та «L'Île mystérieuse. Le Secret de l'île» (28.10.1875, Таємничий острів. Таємниця острова). 22 листопада 1875 року вийшло ілюстроване видання роману - дев'ятим «здвоєним» томом у видавничій серії Етцеля «Voyages Extraordinaires» (Незвичайні подорожі). Видання містило 152 ілюстрації Жуля Фера, гравійованих Шарлем Барбантом.

Критики наголошували на неправдоподібності описаного в романі острова: на відокремленому острові вулканічного походження в Тихому океані не могли б жити названі в романі різноманітні тварини та птахи, багато рослин не могли б рости в цій кліматичній зоні, а мінеральний світ острова неправдоподібно багатий. Однак інші критики стверджували, що острів Лінкольна - це символ усього світу, алегорія земної кулі, відданої у володіння людству - недарма герої проходять весь «технологічний шлях» від добування вогню, полювання та збирання до отримання складних хімічних речовин та створення механізмів.

Англійський переклад роману, що вийшов також 1875 року, відрізнявся від авторського оригіналу: Сміт став Хардінгом (ім'ям «Сміт» в Англії часто користувалися різні волоцюги та шахраї, і воно не пасувало головному позитивному герою), було опущено багато наукових відступів, сильно скорочено антибританські репліки капітана Немо. Такий варіант перекладу залишався традиційним в Англії більше століття, а перший повний переклад роману з'явився лише 2001 року.