Рей Бредбері «Третя експедиція»

Послідовно читаю роман «Марсіанські хроніки», від оповідання до оповідання земляни вперто і тупо шлють експедицію за експедицією незважаючи на втрати і абсолютно не переймаючись результатами. Просто як мурахи прокладають стежку по трупах одноплемінників. Спочатку 2 людини, потім 4, тепер 17 (але один помер ще в процесі приземлення), треба думати у наступний політ в ракету на забій має влізти ще більше людей. Гумові ці ракети чи як так швидко клепають нові, більш місткі моделі, чому одразу було не полетіти юрбою? Ото вже оригінальна модель підкорення Марса у автора вийшла, несподівана, як на мене 😮. Але головне, що читати-то цікаво! І це поки що саме пронизливе, філософське і захопливе для мене оповідання.

Щоправда, воно не стало для мене несподіваним, бо дуже швидко при читанні згадався пострадянський фільм «Четверта планета», який виявляється знятий за цим оповіданням Бредбері. Сюжет оповідання дуже оригінальний і несподіваний, на його ідеях автор легко міг сотворити захопливий роман, але обмежився лише главою іншого роману. А режисери цим скористалися та виліпили цілий фільм! Там звичайно картини, ефекти виглядають досить блідими, як за сучасними мірками, але бредберівська (виявляється!) глибина, філософія витягують всю картину, навіть при нестачі ефектів, і фільм, що називається «запав» ще при першому перегляді в да-алекій юності. Правда, творці фільму, як це часто практикувалося в совку, сором'язливо змовчали, хто реальний автор і чиї ідеї покладено в основу. Але все ж таки там була не повна екранізація, сценарій добротно перелицьовано на радянські реалії, в основу сюжету замість померлих бабусь-дідусів покладено романтичну лінію дитинства і фільм мені сподобався теж. Тож кому оповідання цікаве і хочеться ще трохи розвинути тему з варіаціями, можете переглянути.

Після фільму як роману, читати це ж, звужене до рамок, нехай і не найкоротшого, але через те, що сподобався - просто коротюсінького оповідання, було трошки прикро, прикро що автор так швидко закинув і не розвинув тему, тому 10 виставити не зміг, все аж дуже швидко закінчилося - не встиг перейнятися і до кінця насолодитися. У фільмі кінцівка (і сюжет теж) відрізняються від оригінального, але дають достатній простір для маневру та роздумів. Так і тут не можна однозначно трактувати те, що сталося, як підступність і жорстокість марсіан. Ми читали хід думок лише капітана, але можливо кожен з членів екіпажу прийшов до чогось подібного і Марс втілив їх фантазії... Так, дві попередні експедиції теж закінчилися плачевно, але там не було організованого бажання марсіан їх будь-що занапастити чи захиститися таким чином від землян. Земляни гинули швидше від безглуздої випадковості, можливо і тут за лаштунками вийшло щось подібне, а зовсім не організована витончена відсіч.

Принаймні поки що оповідання, що найбільше мені сподобалася із циклу.