Рей Бредбері «Все місто спить»

Психологічне, глибоке оповідання з атмосферою постійного нагнітання до різкої розв'язки. Хоча, з іншого боку — класичний сюжет про маніяка, який таїться за кожним кутом у темряві, але насправді наприкінці опиняється в самому несподіваному місці. Але такий сюжет я сприймаю класичним більше за фільмами, а в книзі, по суті, зустрічаю вперше. Ніч, в яру щойно знайдена дівчина — чергова жертва - і три подруги, що повертаються додому моторошними спорожнілими вулицями нічного міста... Атмосферу автору вдалося передати майстерно, при чому головний страх таїться у яру, що розділяє місто на частини. Цим яром новела подібна до іншого оповідання циклу — «Ніч», де не було дівчат, а мати переживала за сина, який вчасно не повернувся додому загравшись все в тому ж яру до глибокої ночі, а десь поруч блукає все той же маніяк. А ось те, що в цього оповідання є ще продовження — «Вночі, червневої пори», що більш ґрунтовно розкриває кінцівку, я взнав щойно з інших відгуків, треба буде тепер прочитати.

З іншого боку, трохи не реалістичною здається поведінка подруг, не знаю, може в Америці така реакція і вважається нормальною, але сумніваюся, - як на мене, вона виглядає досить дивно. Судіть самі: дві подруги вирушають увечері в кіно і дорогою через яр знаходять тіло ще однієї своєї подруги, потім (нехай і в сильному сум'ятті) все одно йдуть у кіно, після чого близько опівночі повертаються через все місто по домах, а головна зачинниця - красуня Лавінія - повертається знову тим самим яром. До того ж, тут без запитань я можу уявити, як вони можуть блукати нічним містом, перемагаючи страх і доводячи самим собі, що життя триває, але йти в кіно на комедію з Чапліним, після того, як щойно знайшли свою вбиту подругу і споглядали її бездиханне (і, треба думати, понівечене) тіло?